Сьогодні Білорічанське — село однієї вулиці на три десятки будинків, добра половина яких уже нежитлова, занедбана та руйнується. Білорічанське стрімко вимирає і, якщо найближчим часом нічого не зміниться на краще, то швидше за все, вже через кілька десятиріч воно, як і колись сусіднє село Царицина, теж зникне з карт і пам’яті нащадків.
Це місце сподобається тим, хто, приїжджаючи на відпочинок до Азовського моря, хоче помилуватися не лише жовтими пісками та блакитними водами, а й побачити болотисту місцевість, що кишить дикими птахами.
Пам’ятник князю Володимиру встановили до 150 дня народження села Володимирівка, заснованого болгарами з Бессарабії у 1864 році на місці ногайського поселення Алшин
Приазовський район славиться на всю округу своїми сірководневими джерелами. Більшість із них, на жаль, не облагороджені та не пристосовані для культурного користування. Винятком є джерело Гука у смт.Приазовське, яке відкрив та облагородив у 50-ті роки минулого сторіччя місцевий учитель – Олександр Сергійович Гук.
Монумент присвячений однойменному храму та зведенню монастиря у селі Строганівка. Побудований коштом місцевих жителів та пожертвування родини Неалових.
Олекандрівський парк у селі Строганівка, по праву, можна назвати справжньою туристичною родзинкою Приазовського району, рівних якому немає у всій області та, можливо, навіть у всій Україні.
